Історія


В останні роки помітно посилилася тяга населення до відродження споконвічно слов'янських ігор і забав. Незважаючи на безліч розваг, в достатку пропонованих нам західними виробниками, ні-ні, а тягне слов'янську душу до коріння свого. Приємно, коли обличчя вереди-моди нарешті повертається у бік свого, рідного.

Ось дійшла черга і до городків - Споконвічно слов'янської забави - рухомої гри, що розвиває координацію рухів і влучність. Правила гри в городки прості і доступні кожному. У набір гри входять дві біти і п'ять городків - циліндричних дерев'яних стовпчиків. Майданчик, на якому встановлюються циліндрики, називається "місто". Починається гра з дальньої відстані - з кону. Якщо з кону гравець вибиває хоча б один городок, то подальші кидки ним робляться вже з напівкону - з ближньої відстані. Вибитим вважається городок, який повністю вийшов за межі квадрата, але не за передню його лінію. Одна партія в грі Городки складається з 15 фігур: "гармата", "зірка", "колодязь", "артилерія", "кулеметне гніздо", "вартові", "тир", "вилка", "стріла", "колінчастий вал", "ракета", "рак", "серп", "літак", "лист"("письмо"). У цій послідовності фігури і вибивають. У грі можуть брати участь від двох суперників і більше.

Дуже популярними стали командні змагання цієї гри на корпоративних маївках. Більше за всіх радіють HR-менеджери - адже важко уявити щось більш згуртовуюче колектив, ніж Городки!

У чому ж притягальна сила городкового спорту? Гра проста за правилами, проходить на відкритих майданчиках, влітку і взимку на свіжому повітрі. Ця гра захоплююча, атлетична, що вимагає сили і спритності, влучності і витримки, гарної координації рухів. Городки змушують забути про прожиті роки, вони в буквальному сенсі слова "всім вікам покірні". Популярність цієї гри пояснюється не тільки тим, що вона є відмінним засобом оздоровлення, а й її доступністю для людей різного віку.

Сама гра існує більше двох століть.

Перші достовірні дані про розповсюдження гри в городки серед россіян відносять до початку ХІХ століття. А саме, це були кольорові гравюри, які були опубліковані в декількох західноєвропейських виданнях з описом російської народної забави. За цими публікаціями можна судити, що до початку ХІХ століття гра в городки була розповсюджена по всій території сьогочасною Росії та мала свої правила. З цього можна зробити висновок, що поява гри в городки слідує віднести до середини чи першої половини ХVIIIстоліття. Ця гра зародилась у глибині російського народу і розповсюджувалась як серед християн, так і серед міських жителів.

Гра в городки була улюбленою фізичною вправою для багатьох видатних діячів вітчизняної науки і культури. Серед них - академік І.П. Павлов, співак Ф.І. Шаляпін, музичний критик і композитор В.В. Стасов, поет В.В. Маяковський, класики світової літератури Л.М. Толстой і А.М. Горький, льотчик-випробувач В.П. Чкалов.

Старовинна російська народна гра була серйозним захопленням В.І. Леніна та І.В. Сталіна. Компанію для гри в городки вождям становили М. І. Калінін, Н.І. Бухарін, К.Е. Ворошилов, С.М. Будьонний, В.М. Молотов та інші відомі діячі. Цей факт, очевидно, відіграв велику роль у стрімкому розвитку городкового спорту.

У 1928 році городки були включені в програму першої Всесоюзної спартакіади. З 1936 року регулярно проводилися особисті і командні чемпіонати СРСР. У городки стали грати повсюдно, причому не тільки у всіх без винятку регіонах РРФСР, але і в усіх союзних республіках. Городкові майданчики були, практично, на всіх стадіонах, у всіх будинках відпочинку, пансіонатах і піонерських таборах. Часто городкові майданчики обладнували в парках, у дворах та на територіях заводів і фабрик. Популярність гри була така, що, перебуваючи за кордоном, наші співвітчизники теж починали грати в городки. Видатний російський генетик Н.В. Тимофєєв-Ресовський всю Другу світову війну грав у городки у клініці під Берліном (залишаючись радянським підданим!). Про це дуже барвисто розповів Данило Гранін в романі «Зубр».

Відповідно до офіційної  статистики, у 60-ті – 70-ті роки городками в СРСР займались біля 350 тисяч чоловік. Популярність  городків стала падати к 80-90-м рокам.

Після розпаду СРСР, в 1993 році, були організовані Федерації городкового спорту Росії, України, Білорусії і Міжнародна федерація городкового спорту (МФГС).

В даний час в МФГС входять десять країн. Членами МФГС є національні федерації Росії, України, Республіки Білорусь, Фінляндії та Естонії, а також спортивні організації, що підтримують городковий спорт в Німеччині, Швеції, Латвії, Молдові та Казахстані. З 1995 року стали проводитися чемпіонати Європи, а з 2001 року - чемпіонати світу. В останні роки проводяться змагання серед дівчат і жінок, що не проводилися з кінця 50-х років. Ініціатором відродження жіночого городкового спорту стала Німеччина, де городковий спорт став впевнено розвиватися з 2002 року. Змагання серед жінок були включені в програму III чемпіонату світу, проведеного в Німеччині в 2006 р. З 2007 року проводяться першості Європи серед дівчат.

У 80-90-х роках минулого століття цей національний вид спорту прийшов у занепад. І лише в кінці 90-х років в країні почалося його відродження. Регулярно стали проводитися різні змагання місцевого та міжнародного рівнів, завдяки яким городки стали залучати старих і нових шанувальників, а ігри набувати масовості.

Чималий внесок у відродження городкового спорту внесли колишній президент Російської федерації В. Путін і космонавт Гречко.

Підводячи підсумки всього вищесказаного, хочеться відзначити, що Городки - не тільки частина відроджуваної національної культури, але й прекрасний активний відпочинок, азартне, захоплююче і приємне проведення часу в колі сім'ї та друзів.